Статична NAT

Статична NAT визначає статично сконфігуровану (фіксовану) трансляцію внутрішніх локальних і глобальних адрес з відповідністю 1®1. На рис. 6.3 показано приклад статичної трансляції внутрішніх локальних адрес 10.1.1.13 і


Рисунок 6.3. Приклад статичної NAT

10.1.1.27 у внутрішні глобальні адреси 206.245.160.13 та 206.245.160.27 відповідно. Ситуація, показана на рисунку, відповідає висиланню пакету від клієнта, визначеного парою , до сервера, визначеного іншою парою ; наприклад, клієнт 10.1.1.13:1108 пересилає пакет до FTP-сервера 207.135.89.111:21, а клієнт 10.1.1.27:1101 – до Web-сервера 207.135.89.15:80. З боку зовнішнього середовища клієнти мають адреси джерела, замінені відповідно до таблиці статичної трансляції. Відзначимо, що як внутрішня, так і зовнішня мережі мають мережевий префікс /24, і перетворюється лише мережева частина адреси, а номер станції залишається незмінним.

За особливих обставин статична NAT, яку тоді також називають вхідним відображенням (inbound mapping) може дозволити зовнішнім пристроям зініціювати сполучення зі станцією в домені-відгалуженні. Наприклад, якщо потрібно перейти від внутрішніх глобальних адрес до визначених внутрішніх локальних адрес, які призначені Web-серверу домену-відгалуження, то статична NAT може забезпечити сполучення.

Контрольні питання

1. Які функції виконує NAT ?

2. Що називають внутрішньою мережею ?

3. Які бувають типи NAT ?

4. Які кроки включає в себе трансляція мережевих адрес ?

Тема 6.3 Відповідність між MAC-адресами та IP-адресами

План лекції

1. Протоколи високого рівня і МАС – адреси

2. Протокол ARP

3. Протокол RARP (Reverse Address Resolution Protocol)

1. Протоколи високого рівня і MAC-адреси

Станції, під’єднані до мережі, можуть обмінюватися даними від програмних модулів протоколів вищих рівнів. Пакети протоколів вищих рівнів переносяться між станціями в полі даних рамок Канального рівня, наприклад, рамок Ethernet. Система протоколів вищих рівнів, які переносять дані застосувань, і система Ethernet є незалежні сутності, які співпрацюють у дорученні даних між станціями.

Протоколи високого рівня мають свою власну систему адрес, таких, як 32-бітова адреса, що використовується у чинній версії IPv4. Вищий рівень мережевого програмного забезпечення, базованого на IP, в даній станції обізнаний з власною 32-бітовою IP-адресою і може читати 48-бітову (6-байтову) Ethernet-адресу з карти свого мережевого інтерфейсу, однак це програмне забезпечення не знає Ethernet-адрес інших станцій в мережі. Станція потребує мати певний спосіб для визначення Ethernet-адрес інших станцій у мережі, базованій на протоколі IP. Для окремих протоколів високого рівня, включно з TCP/IP, це робиться з використанням спеціального протоколу розв’язування адрес (Address Resolution Protocol - ARP).


1162440129386849.html
1162494890656337.html
    PR.RU™